Верховний суд підтримав позицію Головного управління ДПС в Одеській області

Верховний Суд у справі № 420/534/20 постановою від 03 жовтня 2023 року скасував Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 та постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області від 27.09.2019 на загальну суму 175,2 млн. грн. та в цій частині ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог приватного підприємства.

Приватне підприємство (далі також – позивач, ПП) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток та ПДВ на загальну суму 175,2 млн. грн.

Відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ПП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт від 09 вересня 2019 року та прийняті оскаржені повідомлення-рішення від 27 вересня 2019 року.

Судами встановлено, що 20.08.2019 ПП повідомило контролюючий орган про втрату документів стосовно господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2016 по 15.08.2019, додавши до вказаного повідомлення копію листа Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області від 20.08.2019.

Також, 03.09.2019 ПП на запит контролюючого органу від 28.08.2019 повідомило ГУ ДПС в Одеській області про неможливість надання документів та про втрату документів стосовно господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2016 по 15.08.2019, крім того зазначило, що станом на теперішній час ще не відновило втрачені документи.

Крім того, 03.10.2019 ПП надало до ГУ ДПС в Одеській області лист від 02.10.2019 до якого додало копію акта від 01.10.2019 про результати внутрішнього розслідування причин втрати первинних та бухгалтерських документів ПП, копію наказу від 19.08.2019 про створення комісії з метою встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин втрати первинних та бухгалтерських документів.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи контролюючий орган після отримання листа від ПП про втрату документів за період з 01.01.2016 по 15.08.2019  листом від 28.08.2019  повідомив Підприємство про відсутність підстав для визнання факту втрати документів фінансово-господарської діяльності Підприємства за період з 01.01.2016 по 15.08.2019, оскільки Підприємство вже повідомляло 19.03.2019 про втрату документів за період з 31.01.2017 по 15.03.2019.

Верховний Суд вважає, що вказана обставина є визначальною у цій справі, проте судами попередніх інстанцій до уваги при прийнятті рішень взята не була.

Відповідачем призначено перевірку позивача наказом від 07.02.2019 №834 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки підприємства», з метою проведення якої фахівцями контролюючого органу здійснено вихід за місцезнаходженням платника податків та встановлено відсутність посадових осіб позивача за місцезнаходженням та неможливість проведення перевірки, про що складено відповідний акт від 21.02.2019.

При цьому листом від 19.03.2019 підприємство повідомило контролюючий орган про втрату первинних документів за період з 31.01.2017 по 15.03.2019. Окрім повідомлення контролюючого органу про втрату документів платник податків мав також повідомити про таку втрату правоохоронні органи, наказом призначити комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Також платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу (пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України).

Проте жодного інформування контролюючого органу відносно відновлення втрачених документів за період з 31.01.2017 по 15.03.2019 позивачем не проводилось, наказу щодо призначення комісії з метою встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх втрати, як і результату роботи комісії, оформленого відповідним актом, до контролюючого органу не надавалось.

Порядок, щодо повідомлення правоохоронних органів та створення комісії, позивачем було дотримано вже під час повторного повідомлення контролюючого органу 19.08.2019 про втрату документів за період з 01.01.2016 по 15.08.2019.

При цьому відповідач з метою проведення перевірки, яка була призначена наказом від 07.02.2019 №834 (з неодноразовим внесеним змін до такого щодо строків проведення перевірки), здійснював неодноразові виходи за адресою позивача, за результатами яких було складено відповідні акти про відсутність посадових осіб підприємства за місцезнаходженням та неможливість проведення перевірки.

Тобто відповідачем було надано Підприємству встановлений законодавством 90 денний строк для відновлення втрачених документів, про що контролюючий орган вперше був повідомлений листом від 19.03.2019 (19.03.2019 – повідомлення про втрату документів, 18.06.2019 – вихід за адресою з метою проведення перевірки).

З огляду на зазначене висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не було вжито заходів, спрямованих на виконання положень ПКУ, щодо перенесення терміну проведення перевірки до дати відновлення та надання документів в межах визначених законом строків є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Слід зазначити, що повідомлення Підприємством 19.08.2019 контролюючого органу про втрату документів свідчить про те, що позивачем повторно було втрачено документи за період з 31.01.2017 по 15.03.2019, проте про відновлення таких документів після попередньої втрати позивач не інформував, що свідчить про маніпулювання Підприємством відносно обставин втрати документів.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що у відповідача не було об’єктивних підстав для перенесення перевірки у зв’язку з повторною втратою позивачем документів, про відновлення яких після першої втрати контролюючий орган не було інформовано.

Верховний суд зазначив і про необґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій про підтвердженість даних податкового обліку позивача з огляду на наявних у нього належно оформлених первинних документів, які долучені до матеріалів справи.

З судових рішень не вбачається, що наявні у справі документи (надані позивачем) взагалі досліджувались судами, судові рішення містять виключно посилання на наявність первинних документів у матеріалах справи, проте, які конкретно документи були долучені позивачем до матеріалів справи, за який період, на виконання яких господарських операцій такі були складено, які відомості містять такі документи щодо змісту та обсягу проведених операцій в судових рішеннях не зазначено.

Крім того, суди взагалі не звернули увагу на те, що за твердженнями позивача такі документи було втрачено, а отже мало бути досліджено процедуру та строк відновлення таких документів, чи відповідають відновлені документи вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», чого також з судових рішень не вбачається.