Верховний Суд підтримав позицію Головного управління ДПС в Одеській області

Головне управління ДПС в Одеській області повідомляє, що Верховний Суд у справі №420/7527/20 постановою від 17 серпня 2023 року скасував Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року в частині задоволених позовних вимог, у т.ч. про скасування повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування на 79,7 млн грн та в цій частині справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

У серпні 2020 року Товариство (далі також – позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними дії відповідача, які полягають у вимогах щодо порушень правил карантину шляхом проведення інвентаризації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей Товариства; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.06.2020; зобов’язати відповідача внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ в розмірі 79664005 гривень.

В доводах касаційної скарги контролюючий орган вказує, зокрема, що саме на позивача покладено обов’язок вживати всі необхідні заходи щодо відновлення втрачених документів, крім того, позивачем не було надано затвердженого переліку документів, які втрачені, акту про результати роботи комісії щодо встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення щодо втрачених документів, а також жодних належних доказів того, що позивачем вчинялись дії для відновлення таких документів в межах встановлених податковим законодавством строків.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, виходили, зокрема, з того, що у відповідача наявний безумовний обов’язок перенести термін проведення документальної перевірки у разі повідомлення платником податків контролюючий орган за місцем обліку про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, зазначених в п. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, до дати відновлення та надання до такої перевірки відновлених документів.

Колегія суддів зазначає про передчасність таких висновків судів попередніх інстанцій.

Так, згідно з обставинами справи Товариством було заявлено про втрату первинних документів 09.04.2020 до Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області.

Приморське ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області листом від 09.04.2020 повідомило позивача, що ним було проведено ряд заходів, які були спрямовані на встановлення місця знаходження втрачених документів, зокрема: податкових та видаткових накладних, договорів, виписок банку та інше за період з 01.11.2018 по теперішній час.

З аналізу цього повідомлення убачається, що перевірка здійснена Приморським ВП в м. Одесі в день звернення позивача із заявою про втрату документів (09.04.2020); які саме документи були предметом перевірки не конкретизовано, лише вказані загальні назви первинних документів.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що до матеріалів справи додано копію листа Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області від 09.04.2020, завірену самим позивачем. З аналізу змісту судових рішень не вбачається, що судами досліджувався оригінал або належним чином завірена копія цього листа.

Не надано судами жодної оцінки й доводам та доказам контролюючого органу, що позивачем у листі про втрату документів не конкретизовано, які саме документи було втрачено, тобто вказаний лист не містить їх чіткого встановленого переліку, позивачем не надсилалось до контролюючого органу рішення/акту про результати роботи комісії щодо встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення щодо втрачених документів, пояснень щодо необхідності перенесення відповідної перевірки платника податків за визначений період.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не встановлювалось, чи були наявні документи в електронному вигляді, чи вчиняв позивач всіх належних дій щодо відновлення втрачених розпорядчих документів, обліково-розрахункових та первинних документів бухгалтерського та податкового обліку та чи вчиняв позивач такі дії взагалі до початку проведення перевірки та в подальшому, не встановлено (позивачем не конкретизовано) яка, зокрема, подія мала місце, внаслідок настання котрої Товариством втрачено відповідні первинні документи.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій взагалі не з`ясовувалось чи складався Товариством та направлявся відповідачу акт про результатами внутрішнього розслідування причин втрати первинних та бухгалтерських документів.

Положеннями пункту 44.5 статті 44 ПКУ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено обов’язок саме для платника податків відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу, а також, можливість перенесення контролюючим органом термінів проведення відповідної перевірки такого платника податків до дати відновлення та надання документів до перевірки, в межах визначених чинним податковим законодавством строків, саме у разі проведення перевірки платника податків.

Водночас, втрата відповідних документів не є безумовною підставою перенесення термінів проведення перевірки, тоді як підставою перенесення терміну її проведення, за змістом вказаних положень чинного податкового законодавства є неможливість проведення перевірки за відсутності документів, які втрачені платником податків.

Для прийняття контролюючим органом відповідного рішення про неможливість проведення перевірки, платник податків повинен зазначити, які саме документи втрачено (та, відповідно, можливо відновити), а контролюючий орган за наслідками такого повідомлення повинен визначитись, чи можливо провести перевірку без таких документів, чи необхідно дочекатись їх відновлення.

Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 640/15297/19, від 17 серпня 2021 року у справі № 420/6598/20.

Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

Проте, суди попередніх інстанцій, посилаючись на надані позивачем документи, не конкретизуючи їх суті та змісту операцій, яких вони стосуються, обмежились загальним висновком про те, що наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції зі вказаним контрагентом, зробивши висновок про достатність, за наведеного, підстав для скасування оскаржуваного у справі податкового повідомлення-рішення.