Суд підтвердив правомірність податкових повідомлень-рішень на суму 4,4 млн гривень

Головне управління ДПС в Одеській області повідомляє, що П’ятий апеляційний адміністративний суд у справі №420/5269/19  постановою від  31 липня 2023 року  залишив без задоволення  скаргу Товариства про скасування рішення суду першої інстанції від 05 грудня 2019 року, яким платнику було відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень контролюючого органу на загальну суму 4,4 млн гривень.

У березні 2019 року Товариство (далі – позивач, ТОВ) звернулося до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС в Одеській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 08.08.2019 про збільшення зобов’язань з податку на прибуток, податку на додану вартість  на загальну суму 4,4 млн гривень.

Позивач указав про підтвердження факту виконання ним та його контрагентами зобов’язань за правочинами, які контролюючий орган не визнав, за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки.

На думку позивача, це підтверджується первинними документами, які не мають дефектів форми, змісту або походження, а припущення контролюючого органу, викладені в акті перевірки, не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на віднесення сплачених коштів за фактично виконані роботи та поставлений товар в рахунок зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, проаналізувавши господарські операції ТОВ із ТОВ1, ТОВ2, ТОВ3, ТОВ4, ТОВ5, ТОВ6, ТОВ7, ТОВ8, ТОВ9, ТОВ10, ТОВ11, ТОВ12, ТОВ13, дійшов висновку, що вказані суб’єкти господарювання не мали у власності або в користуванні складських, виробничих власних чи орендованих приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів. До того ж, як установив суд, особи, які очолювали перелічені вище підприємства, були одночасно їх засновником і головним бухгалтером, що на думку суду фактично уможливлювало поставку товарів та надання послуг у значних обсягах.

Проаналізувавши господарські операції позивача з вказаними контрагентами та податкову інформацію щодо останніх, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що більшість контрагентів ТОВ були створені у 2017-2018 роках, тобто в період, коли відбувалися господарські операції.

Поряд з цим, проіснувавши приблизно 2 роки, у всіх цих підприємств були анульовані свідоцтва платника ПДВ, у зв’язку з тим, що вони не здійснювали господарську діяльність та не звітували. Жодне з рішень контролюючого органу про анулювання свідоцтва платника ПДВ, контрагенти ТОВ не оскаржили.

Стосовно більшості керівників контрагентів існують кримінальні провадження, де останніх звинувачують у штучному збільшенні ПДВ на користь підприємств, що були замовниками послуг. Такі операції дозволяли, в тому числі і ТОВ, зменшувати податкове навантаження.

Усі господарські операції, які були укладені ТОВ з контрагентами, укладалися на виконання інших договорів. Тобто, ТОВ, маючи позитивну податкову історію, приймаючи участь у тендерах, укладає як Підрядник договори з Замовниками на проведення, у тому числі робіт по обслуговуванню вентиляційного, холодильного обладнання, здійснення будівельних робіт і таке інше, передоручає ці роботи Субпідрядникам.

При цьому, укладання таких договорів субпідряду не містить економічної доцільності, адже у ТОВ зменшується прибуток, але збільшується податковий кредит.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі № 816/4226/13-а ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди.

Тобто, здійснення реальних господарських операцій – не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.

Також, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 22.03.2018 у справі № 815/3666/16 та від 10.04.2018 у справі № 815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв’язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 815/3666/16 суд вказав, що надані позивачем документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, видані від імені контрагентів, та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об’єктивно не мали можливості виконати поставку в адресу позивача.

За таких обставин П’ятим апеляційним адміністративним судом встановлено, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень процесуального права і ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.