Вебпортал працює в тестовому режимі. Зауваження та пропозиції надсилайте на web_admin@tax.gov.ua
diya Єдиний державний
вебпортал електронних послуг
Ключові слова

 Суд задовольнив апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області

, опубліковано 07 червня 2023 о 14:53

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що у справі № 420/11255/22 постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задоволено; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ДН» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Позивач звернувся в суд із позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, ДПС України, в якому просив: скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області про відмову в реєстрації податкових накладних від 20.04.2022 р. та від 18.05.2022 р. в ЄРПН на загальну суму 5 млн грн та зобов`язати ДПС України зареєструвати їх днем надходження. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що товариство належить до реального сектору економіки та зазначає, що ним було складені та направлені для реєстраціє в ЄРПН податкові накладні, що є авансовими платежами по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «ТК «В» на підставі укладеного Договору поставки майбутнього врожаю сільськогосподарських культур.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ було надано усі необхідні для реєстрації накладних первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність господарських операцій, проте, податковим органом не надано належної оцінки цим первинним документам, що і стало помилковою підставою для висновку про нереальність господарських операцій позивача та про відмову в реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погодилася з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з’ясування обставин по справі та належної оцінки доказів.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (із змінами, далі – ПКУ), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.

Приписами п.201.10. ст.201 ПКУ визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п.201.1 ст.201 та/або п.192.1 ст.192 ПКУ, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п.201.16 ст.201, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

В свою чергу положення п.201.16. ст.201 ПКУ визначають, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному КМУ, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п.74.2 ст.74 ПКУ.

Постановою КМУ за № 1165 від 11.12.2019 р. затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165).

У відповідності до приписів Порядку № 1165, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Положення п.44 Порядку № 1165 передбачають, що комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається із оскаржуваних рішень, Комісією Головного управління ДПС в Одеській області було зазначено які документи не було надано позивачем разом із повідомленнями, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. При цьому, Комісією Головного управління ДПС в Одеській області також було зазначено, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1003, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Приписами п.44.1 ст.44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (із змінами) на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, тобто первинні документи з відображення господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Отже, податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку та підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є належним чином оформленні первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Судова колегія зазначає, що серед поданих позивачем первинних документів фактично відсутні відомості щодо складських приміщень, як підтвердження можливості збереження товару перед подальшим транспортуванням, також надані платіжні доручення не мають відбитку печатки банку, як доказ дійсності такого платіжного доручення, окрім цього не надано банківської виписки по рахунку НОМЕР_2 , який використовується позивачем в своїй діяльності, як підтвердження надходження відповідних коштів, також не надано штатного розкладу, як на підтвердження наявності достатнього трудового ресурсу для здійснення своєї діяльності.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що з наданих документів що до податкового органу, що до суду, взагалі не можливо точно встановити яку ж саме кількість товару зобов`язувався поставити позивач на користь свого контрагента. Надані позивачем документи (договір поставки та додаток №1 до вказаного договору) взагалі не містять зазначення кількості товару, який був обумовлений на поставку на загальну суму більше чим на 5 мільйонів гривень, що викликає великий сумнів у здійсненні вказаної операції.

З урахуванням встановлених обставин, судова колегія вважає, що ТОВ до податкового органу не було надано усіх необхідних та належних документів, які б дійсно підтверджували кількість поставленого товару та реально підтвердити виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та спростували б сумнів, який виник у податкового органу з приводу підтвердження реальності господарської операції із наведеним контрагентом.

При цьому, що стосується посилань товариства на те, що контролюючий орган не конкретизував у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної та в самому рішення про відмову у реєстрації податкової накладної документів, які необхідно надати платнику податків на підтвердження проведення господарських операцій, то апеляційний суд зазначає, що контролюючий орган при дослідженні поданих податкових накладних не може знати які саме первинні бухгалтерські документи використовувались платником податку при проведення своїх господарських операцій, а тому зазначає про необхідність надання платником податків - первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Поряд з цим, судова колегія зазначає, що хоча вищезазначені документи і не зазначені у переліку, що наведений у п.5 Порядку № 520, проте, позивачем в підтвердження реальності відображених у податкових накладних господарських операцій також не було надано бухгалтерського документа (наприклад, оборотно-сальдових відомостей, аналізів або карток по субрахункам рахунків 10, 15, ЗО, 31, 36, 66, 90, 93 тощо Плану рахунків бухгалтерського обліку (або їх аналогів відповідно до Спрощеного плану рахунків), які б свідчили про зміну активів та пасивів підприємства внаслідок проведення зазначених господарських операцій, що б сприяло підтвердженню настання реального економічного ефекту для позивача від господарських операцій, відображуваних у ПН позивача (наявність ділової мети)).

Апеляційний суд зазначає, що у постанові від 14.05.2019 р. за № 825/3990/14 Верховний Суд дійшов висновку, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням кожної господарської операції. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками га формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів.

З огляду на викладене, встановлені конкретні обставини даної справи, можна зробити висновок, що позивачем не в повній мірі надано пояснення та/або додаткові документи у зв`язку із прийняттям рішення про зупинення реєстрації податкових накладних в силу п.201.16 ст.201 ПКУ.