Самостійне коригування податкових зобов’язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб платниками, які застосовують понижену ставку податку при виплаті пасивних доходів нерезидентам

Згідно з положеннями підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового Кодексу України (далі - Кодекс) доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку та за ставками, визначеними статтею 141 Кодексу.

Про це під час інтерв’ю зазначив заступник начальника Головного управління ДПС в Одеській області Володимир Попов.

Так, підпунктом 14.1.268 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено що пасивні доходи це доходи, отримані у вигляді:

- процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, на вклад (депозит) у кредитних спілках, інших процентів (у тому числі дисконтних доходів);

- процентного або дисконтного доходу за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

- плати (відсотків), що розподіляється відповідно до пайових членських внесків членів кредитної спілки;

- доходу, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону, включаючи дохід, що виплачується (нараховується) емітентом у результаті викупу (погашення) цінних паперів інституту спільного інвестування, який визначається як різниця між сумою, отриманою від викупу, та сумою коштів або вартістю майна, сплаченою платником податку продавцю (у тому числі емітенту) у зв'язку з придбанням таких цінних паперів, як компенсація їх вартості;

- доходу за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону;

- відсотків (дисконту), отриманих власником облігації від їх емітента відповідно до закону;

- доходу за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та доходу, отриманого платником податку в результаті викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному проспектом емісії сертифікатів;

- інвестиційного прибутку, включаючи прибуток від операцій з державними цінними паперами та з борговими зобов'язаннями Національного банку України з урахуванням курсової різниці;

- роялті;

- дивідендів;

- страхових виплат і відшкодувань;

Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Водночас, як підкреслив Володимир Попов, згідно з пунктом 3.2 статті 3 Кодексу якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

 Застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктом 103.2 статті 103 Кодексу, зокрема, встановлено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 та 103.6 статті 103 Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (пункт 103.4 статті 103 Кодексу).

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (пункт 103.5 статті 103 Кодексу).

Також, Володимир Попов проінформував, що Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» з 23.05.2020 року внесено зміни до підпунктів 103.2 та 103.3 статті 103 Кодексу, якими запроваджено новий підхід при застосуванні міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування та які деталізують визначення бенефіціарного власника доходу.

Крім цього, до пункту 103.3 статті 103 Кодексу внесено доповнення стосовно поняття бенефіціарного власника та визначення випадків, коли юридична або фізична особа не є бенефіціарним отримувачем доходу для цілей застосування правил міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування.

Так, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки:

- зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або

- зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики в операції з такої передачі, та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов'язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв'язку із здійсненням операції з такої передачі.

Якщо нерезидент - безпосередній отримувач доходу з джерелом походження з України не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу, то під час виплати такого доходу застосовуються положення міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу. У випадку, передбаченому цим абзацом, обов'язок доведення того, що нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу покладається на такого нерезидента або на нерезидента, який звертається із заявою до контролюючого органу про повернення зайво утриманого податку.

Розрахунок (звіт)  податкових зов’язань нерезидентів, якими отримано дохід із джерелом їх походження з України відображається у додатку ПН до податкової декларації з податку на прибуток підприємства (далі – Декларація). Додаток заповнюється окремо по кожному нерезиденту, якому виплачено доходи. Сума податку до сплати переноситься до рядка 23 ПН Декларації.

Порядок самостійного виправлення помилок,  що містяться у раніше поданій платником податку податковій декларації, визначено ст. 50. Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

У податковій декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженій наказом Мінфіну від 20.10.2015 № 897 (у редакції наказу Мінфіну від 29.10.2020 № 649  (далі - Декларація), самостійно виявлені помилки, які уточнюють показники Декларації відповідно до статті 50 Кодексу та впливають на визначення податкових зобов’язань, відображаються у рядку 31.

При збільшенні податкових зобов'язань застосовуються штрафні санкції, передбачені пунктом 50.1 статті 50 Кодексу, та пеня відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Кодексу, які відображаються у рядках 33,34 Декларації.

У разі необхідності, відповідно пункту 46.4 статті 46 Кодексу разом з такою податковою декларацією платник податків може подати доповнення до такої декларації, які складено за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Про цей факт платник зазначає у спеціально відведеному місці в податковій декларації.