Списання безнадійного податкового боргу

Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг (п. 101.1 ст. 101 ПКУ).

Під терміном «безнадійний» розуміється (п. 101.2 ст. 101 ПКУ):

- податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв’язку з недостатністю майна банкрута;

- податковий борг фізичної особи, яка:

визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

понад 720 днів перебуває у розшуку;

- податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений п. 102.4 ст. 102 ПКУ;

- податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

- податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду;

- податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення НБУ про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577.

Також, згідно зі ст. 97 ПКУ безнадійним вважається борг, що залишився непогашеним після ліквідації платника податків, не пов’язаної з банкрутством. Порядок списання такого податкового боргу визначено постановою КМУ від 27.12.2010 № 1231.