Про деякі питання податкової застави

У разі якщо платник податків не сплачує певну суму коштів, яку він повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; та нарахованої пені, такий платник податків визнається таким, що має податковий борг.

У разі коли загальна сума податкового боргу платника податків перевищує 1020 гривень, контролюючий орган не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Податкова вимога містить відомості про факт виникнення грошового зобов’язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова застава – це спосіб забезпечити сплату платником податків грошового зобов’язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений Податковим кодексом. Право податкової застави виникає згідно з Податковим кодексом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Акт опису майна у податкову заставу, складає податковий керуючий, призначений платнику податків, який має податковий борг, наказом керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов’язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна.

Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою контролюючого органу.

Контролюючий орган реєструє податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі.

Відчужувати заставлене майно платник податків може тільки за згодою контролюючого органу.

У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до законодавства.