Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що П`ятий апеляційний адміністративний суд у справі № 420/7372/24 постановою від 30.06.2026 задовольнив апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (далі – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) та скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2024, з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову Товариства (далі також – платник, позивач, ТОВ).

ТОВ протягом 2015-2021 років здійснювались контрольовані операції з експорту, імпорту товарів та надання послуг переробки продукції з нерезидентами, по яких відповідно до пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) подано до ДПС України звіти про контрольовані операції та додатки до звіту «Відомості про особу, яка бере участь у контрольованих операціях» та Інформацію про пов`язаних осіб до таких звітів.

ДПС відповідно до пп. 39.4.4 п. 39.4 ст. 39 ПКУ листом від 23.06.2023 на адресу ТОВ направлено запит про надання документації з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій, проведених платником податків з компаніями нерезидентами за  2015, 2016, 2018, 2019, 2020 роки, термін надання - 30 календарних днів з моменту отримання.

Позивач повідомив  ГУ ДПС листом від 28.07.2023, що відповідь на запит ДПС України буде надано у строки, визначені відповідно до п. 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, тобто, не пізніше завершення або скасування воєнного стану.

В свою чергу, наказом ГУ ДПС від 22.08.2023 призначено документальну позапланову виїзну перевірку своєчасності подання товариством документації з ТЦУ за 2015-2021 роки. У рамках проведення перевірки направлено запит про надання документів/копій документів у термін до 10-00 25.08.2023, а саме пояснень щодо неподання на запит ДПС від 23.06.2023 документації з ТЦУ за 2015-2021 рр. та належним чином завірених копій документів, що засвідчують відповідальних за фінансово-господарські відносини осіб.

У відповідь на цей запит ТОВ направлено контролюючому органу листи з наданням пояснень та документації з ТЦУ за 2015-2023 роки.

За результатами перевірки з питань неподання документації з трансфертного ціноутворення за 2015-2021 роки не встановлено порушення ТОВ пп. 39.4.4 п. 39.4 ст. 39 ПКУ.

Наказом ГУ ДПС від 15.09.2023 призначена документальна позапланова невиїзна перевірка, з метою здійснення податкового контролю за своєчасністю подання документації з ТЦУ за період 2015-2021 роки.

За результатами другої перевірки ГУ ДПС склало акт від 03.11.2023, в якому викладено висновок про порушення позивачем пп. 39.4.4 п. 39.4 ст. 39 ПКУ, в частині несвоєчасного подання документації з трансфертного ціноутворення по здійснених контрольованих операціях з контрагентами - нерезидентами за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 рік.

На підставі цього акту ГУ ДПС прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення від 29.11.2023 про застосування до ТОВ штрафу, в розмірі 662 тис. грн, згідно п. 120.6 ст. 120 ПКУ.

Не погодившись з прийнятим повідомленням-рішенням ТОВ звернулося із скаргою в порядку адміністративного оскарження до контролюючого органу вищого рівня; за результатами розгляду скарга платника податків була залишена без задоволення.

Згідно з пп. 39.4.4 п. 39.4 ст. 39 ПКУ, на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, платники податків протягом 30 календарних днів з дня отримання запиту подають документацію з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій, зазначених у запиті. Документація з трансфертного ціноутворення подається платником податків до контролюючого органу, зазначеного у запиті.

При цьому, згідно з п. 120.6 ст. 120 ПКУ, несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 ПКУ -

двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання документації з трансфертного ціноутворення, визначеної підпунктами 39.4.6 і 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 ПКУ, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Спірним повідомленням-рішенням за порушення вимог пп.  39.4.4 п. 39.4 ст. 39 ПКУ нараховано ТОВ штрафні санкції у визначеному п. 120.6 ст. 120 ПКУ розмірі.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що податковим органом порушено вимоги п. 120.6 ст. 120 ПКУ під час обрахунку розміру спірних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції зроблено висновок, що податковим органом при нарахуванні штрафних санкцій помилково не враховано граничний розмір штрафу за вказане порушення, встановлений п. 120.6 ст. 120 ПКУ.

Між тим, аналізуючи вищевикладені положення ПКУ, колегія суддів зазначає, що законодавцем передбачено можливість накладення на платника податків штрафу, або штрафів за наслідком неподання документації з трансфертного ціноутворення, тобто по окремим контрольованим операціям, визначеним у ст. 39 ПКУ.

В свою чергу, оскільки податковим органом витребувано у позивача документацію з трансфертного ціноутворення за окремі операції, які мали місце у різні звітні роки, колегія суддів погоджується з проведеним податковим органом нарахуванням штрафних санкцій.

Щодо твердження позивача про необхідність застосування наслідків, передбачених п. 56.9 ст. 56 ПКУ, у випадку направлення контролюючим органом рішення у межах процедури розгляду скарги платника податків на неналежну адресу, колегія суддів виходила з такого.

Для застосування наслідків, передбачених п. 56.9 ст. 56 ПКУ, необхідним є достеменне з`ясування обставин того, чи було надіслано платнику податків рішення в процесі або за результатами розгляду його скарги, поданої в порядку адміністративного оскарження.

Суд врахував висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 30.10.2025, у справі № 520/36748/23, де суд касаційної інстанції звертає увагу, що для застосування приписів п. 56.9 ст. 56 ПКУ необхідним є розмежування обставин виконання податковим органом обов`язку із надсилання рішення про результати розгляду скарги та обставин отримання платником податків такого рішення чи настання інших обставин, які свідчать про отримання такого рішення.

У вказаній постанові Верховний Суд наголосив, що для застосування судами наслідків, визначених п. 56.9 ст. 56 ПКУ, необхідним є встановлення факту неприйняття або ненаправлення контролюючим органом у строки, встановлені зазначеною нормою, відповідного рішення взагалі. Обставини ж прийняття такого рішення, але при цьому порушення податковим органом порядку його доведення до відома платника податків, слід розцінювати як такі, що підлягатимуть оцінці при вирішенні питання про поновлення такому платнику податків строків звернення до суду з метою оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень по суті виявлених порушень.

Застосовуючи наведений висновок до обставин цієї справи, колегія суддів виходить з того, що рішення податкового органу про продовження строку розгляду скарги прийняте в межах строків, визначених ПКУ.

Водночас, факт направлення проміжного або кінцевого рішення в процесі процедури адміністративного оскарження рішення за помилковою адресою, за умови дотримання строків та порядку проведення такої процедури, сам по собі не зумовлює настання наслідків, передбачених п. 56.9 ст. 56 ПКУ.

Вказаний висновок викладено також Верховним Судом у постанові від 22 січня 2026 року (справа № 420/13753/24).

Враховуючи викладене, колегія суддів не погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що допущене податковим органом порушення проведення процедури адміністративного оскарження спірного повідомлення-рішення має мати наслідком скасування такого повідомлення-рішення.