Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що П'ятий апеляційний адміністративний суд залишив в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/35254/25 та підтвердив правомірність висновку контролюючого органу про нарахування фізичній особі (далі – позивачка) податкових зобов’язань у сумі 451 тис грн при отриманні доходу за створення контенту на онлайн платформі.

Під час проведення документальної позапланової перевірки позивачки контролюючим органом використано інформацію, яка надана компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, відповідно до якої позивачка отримала дохід від британського суб’єкта господарювання за створення контенту на онлайн платформі протягом 2021 - 2022 року у сумі 55 576 доларів США, з яких протягом 2021 року у сумі 24 068 доларів США, протягом 2022 року у сумі 31 508 доларів США.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачкою не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021-2022 рік та не задекларовано суму отриманого доходу; не нараховано та не сплачено до бюджету податок на доходи з фізичних осіб, військовий збір.

Апеляційна інстанція відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги позивачки, зазначила, що обов’язком доказування слід вважати закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування, тобто спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало і переконливо сторони виконали вимоги щодо розподілу тягаря доказування і наскільки змогли переконати суд у правильності своєї позиції, що робить оцінку доказів алгоритмізованою та обґрунтованою.

Апеляційний суд не заперечував, що в адміністративних справах тягар доказування правомірності прийнятого рішення в разі його оскарження в суді покладається саме на суб’єкта владних повноважень, однак, це не звільняє позивачку від права та обов’язку спростувати надані відповідачем/суб’єктом владних повноважень (у цьому випадку - Головним управлінням ДПС в Одеській області) докази.

Водночас, пасивну процесуальну поведінку скаржниці, яка проявлялася в ухиленні від спростування доводів та доказів відповідача/суб’єкта владних повноважень, у цьому випадку суд вважав слід тлумачити саме на користь відповідача/суб’єкта владних повноважень.

Також апеляційною інстанцією було спростовано доводи позивачки  про те, що наявна у Головного управління ДПС в Одеській області інформація, а саме офіційна відповідь компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, не може бути належним доказом у справі і свідчити про отримання нею доходу.

Апеляційним судом враховано доводи контролюючого органу, що письмова відповідь податкового органу Великої Британії містить достатні дані, у тому числі персональні дані позивачки, суму нарахованого її доходу та підтверджує факт її участі на онлайн платформі як отримувача виплат.

Суд посилаючись на ст. ст. 26, 27 Конвенції між Урядом України та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, яка набула чинності 11.08.1993 року, ч. 1 ст. 16 Багатосторонньої конвенції про виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування, вчинену 24.11.2016 року та підписану від імені України 23.07.2018 року,  зазначив, що контролюючим органом одержано у законний спосіб інформацію щодо доходів, які отримала позивачка.

Крім того, позивачка не була позбавлена можливості сплатити податки з доходу, у іноземній країні. Однак, доказів такої сплати, матеріали справи не містять.

На переконання апеляційного суду, під час прийняття оскаржуваних рішень, податковий орган послугувався настільки вагомими доказами, які здатні підтримати умовивід щодо існування обставин отримання доходу позивачкою з надзвичайно високим ступенем переконливості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, про те, що є доведеним факт отримання позивачкою доходу джерелом походження за межами України, але при цьому вказаний дохід нею не декларувався, обов`язкові податки і платежі не сплачені, тому підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.