Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що у справі № 420/5671/26 в порядку особливого провадження за заявою Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий/податковий орган) рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2026:

підтверджено обґрунтованість рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства (далі також – платник, позивач, ТОВ), згідно рішення ГУ ДПС від 26.02.2026;

зупинено видаткові операції Товариства на рахунках/електронних гаманцях такого платника податків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу).

Так, у відповідності до наказу та направлень на перевірку посадовими особами контролюючого органу 26.02.2026 був здійснений вихід з метою проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ. Під час виходу на перевірку головному бухгалтеру ТОВ пред`явлені службові посвідчення і направлення на перевірку.

26.02.2026 о 16 год. 45 хв. представником ТОВ відмовлено фахівцям ГУ ДПС в допуску до проведення перевірки, про що було складено акт про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення перевірки.

Внаслідок недопуску контролюючого органу до проведення перевірки начальником податкового органу прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Предметом розгляду у цій справі є виключно перевірка наявності передбачених законом підстав для застосування адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій платника податків, а не вирішення спору щодо правомірності наказу про призначення перевірки по суті.

Оцінка законності такого наказу здійснюється в окремому судовому провадженні, зокрема у справі № 420/5257/26 про визнання протиправним та скасування наказу.

При цьому, суд враховує, що на час розгляду та вирішення заяви податкового органу у даній справі провадження у справі № 420/5257/26 не відкрито. Також, відповідно до загальних положень КАС України, подання адміністративного позову не зупиняє дію оскаржуваного індивідуального акта, якщо судом не вжито заходів забезпечення позову. Доказів постановлення судом ухвали про зупинення дії наказу або заборону проведення перевірки платником податків до суду також не надано.

Отже, на момент виходу посадових осіб контролюючого органу наказ про проведення перевірки був чинним та обов`язковим до виконання.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (зі змінами, далі – ПКУ) адміністративний арешт майна може бути застосовано у разі відмови платника податків від проведення документальної перевірки або від допуску посадових осіб контролюючого органу за наявності законних підстав для її проведення.

У контексті цієї норми «наявність законних підстав» означає існування чинного рішення про призначення перевірки та дотримання контролюючим органом встановленої законом процедури її початку. До моменту визнання відповідного наказу протиправним та його скасування у встановленому законом порядку він породжує правові наслідки та підлягає виконанню.

Сам по собі факт незгоди платника податків із рішенням контролюючого органу та його оскарження не є передбаченою законом підставою для недопуску до перевірки. Обираючи шлях недопуску, платник податків діє на власний процесуальний ризик, оскільки закон прямо пов`язує таку поведінку з можливістю застосування адміністративного арешту майна.

Арешт майна відповідно до статті 94 ПКУ є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків. Такий захід має тимчасовий та забезпечувальний характер, не є видом юридичної відповідальності та спрямований на недопущення блокування здійснення податкового контролю.

Суд також враховує, що механізм адміністративного арешту майна передбачає судовий контроль за його застосуванням, що забезпечує баланс між публічним інтересом у здійсненні податкового контролю та правами платника податків.

З огляду на встановлений факт недопуску посадових осіб контролюючого органу до документальної планової виїзної перевірки за відсутності судового рішення про зупинення дії наказу чи заборону її проведення, суд доходить висновку, що у податкового органу виникли передбачені підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПКУ підстави для застосування умовного адміністративного арешту майна.

Відтак рішення керівника контролюючого органу про застосування умовного адміністративного арешту майна є обґрунтованим, а заява податкового органу про його підтвердження підлягає задоволенню.

Також, окрім підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, контролюючий орган просив зупинити видаткові операції платника податків ТОВ.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 94.6 статті 94 ПКУ арешт майна може полягати, зокрема, у зупиненні видаткових операцій на рахунках платника податків. Таке зупинення є складовою механізму реалізації адміністративного арешту майна та застосовується як процесуальний засіб забезпечення виконання платником податків обов`язків, визначених податковим законодавством.

При цьому, зупинення видаткових операцій не має самостійного карального характеру, а є похідним заходом від адміністративного арешту майна, спрямованим на унеможливлення відчуження активів платником податків у період, коли останній фактично перешкоджає здійсненню податкового контролю.

Платник податків без наявності судового рішення про зупинення дії наказу чи заборону проведення перевірки не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки, яка призначена згідно вимог закону на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст.20, п. 77.1 ст.77 ПКУ, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2026 рік. При цьому, із наданих податковим органом доказів убачається, що ТОВ дійсно знаходилося у плані-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2026 рік, який ДПС України у встановленому законом порядку було оприлюднено на своєму веб-сайті 24.12.2025.

Отже, така поведінка суб`єкта господарювання об`єктивно унеможливлює реалізацію контролюючим органом покладених на нього функцій та створює ризик недосягнення мети податкового контролю.

З огляду на це, суд вважає, що зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є співмірним заходом реагування держави на неправомірний недопуск до перевірки та відповідає завданню забезпечення проведення такої перевірки.

ГУ ДПС отримало від ТОВ лист від 23.03.2026 про допуск посадових осіб контролюючого органу  до перевірки, передбаченої наказом про проведення документальної планової виїзної перевірки.

Наказом ГУ ДПС від 25.03.2026 внесено зміни до наказу від 05.02.2026, а саме визначено дату початку перевірки 26.03.2026 та фактично перевірка розпочата.

Внаслідок допуску фахівців контролюючого органу до проведення перевірки ГУ ДПС було прийнято рішення про звільнення з-під умовного адміністративного арешту майна платника податків.

З урахуванням положень пп. 94.19, 94.20 ст. 94 ПКУ, у разі якщо рішення про звільнення майна з-під арешту прийнято щодо арешту, який було визнано судом обґрунтованим, контролюючий орган повідомляє про своє рішення відповідний суд не пізніше наступного робочого дня.

Таким чином, адміністративний арешт є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, який однак не може тривати невизначений період часу, а тому має чітко визначені підстави припинення. Наведений висновок узгоджується із правовими висновками ВС, викладеними у постанові від 11.03.2020 у справі № 240/2252/19.

Згідно з пунктом 94.6 статті 94 ПКУ, звільнення коштів з-під арешту банк, інша фінансова установа, небанківський надавач платіжних послуг, емітент електронних грошей здійснює за рішенням суду.

Отже, за наслідком розгляду звернення податкового органу щодо поновлення видаткових операцій платника, судом 03.04.2026 ухвалено рішення, яке слугує підставою для поновлення надавачем платіжних послуг платника, видаткових операцій за рахунком користувача.