Головне управління ДФС в Одеській області розглянуло запит щодо визначення доходу резидента від експорту послуг, та керуючись ст.52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс) повідомляє наступне.
Виходячи з тексту запиту, підняте у Вашому листі питання стосується визнання доходу в цілях оподаткування податком на прибуток. Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, визначений у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та відкоригований на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Отже, для визначення доходу підприємства керуються положеннями п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" в якому зазначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в вищевказаному Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Одночасно, ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (Далі: Закон Про бухгалтерський облік) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (п.1 ст.9 Закону Про бухгалтерський облік).
Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 (зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) (зі змінами та доповненнями), дано визначення первинних документів. А саме: первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи .
Крім того, відповідно до пункту 5 статті 9 Закону Про бухгалтерський облік господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
При виникненні додаткових питань у частині визначення показника доходу, необхідно зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 6 Закону Про бухгалтерський облік регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Перший заступник начальника Н.Л.Гулакова